Череп людини будова анатомія

Череп людини будова анатомія

Череп (cranium) только частью относится к опорно-двигательному аппарату. Он прежде всего служит вместилищем головного мозга и связанных с последним органов чувств; кроме того, он окружает начальную часть пищеварительного и дыхательного трактов, открывающихся наружу. Сообразно этому череп у всех позвоночных разделяется на две части: мозговой череп, neurocranium и висцеральный череп, cranium viscerale. В мозговом черепе различают свод, calvaria, и основание, basis.

В состав мозгового черепа у человека входят: непарные затылочная, клиновидная, лобная и решетчатая кости и парные височная и теменная кости. В состав висцерального черепа входят парные — верхняя челюсть, нижняя носовая раковина, небная, скуловая, носовая, слезная кости и непарные — сошник, нижняя челюсть и подъязычная кости.

Развитие черепа. Череп, как скелет головы, обусловлен в своем развитии названными выше органами животной и растительной жизни.

Мозговой череп развивается в связи с головным мозгом и органами чувств. У животных, не имеющих головного мозга, нет и мозгового черепа. У хордовых (ланцетник), у которых головной мозг находится в зачаточном состоянии, он окружен соединительнотканной оболочкой (перепончатый череп).

С развитием головного мозга у рыб вокруг последнего образуется защитная коробка, которая у хрящевых рыб (акуловых) приобретает хрящевую ткань (хрящевой череп), а у костистых — костную (начало образования костного черепа).

С выходом животных из воды на сушу (земноводные) происходит дальнейшая замена хрящевой ткани костной, необходимой для защиты, опоры и движения в условиях наземного существования.

У остальных классов позвоночных соединительная и хрящевая ткани почти полностью вытесняются костной, и формируется костный череп, отличающийся большей прочностью. Развитие отдельных костей черепа также определяется теми же факторами. Этим объясняется сравнительно простое устройство костей свода черепа (например, теменной) и весьма сложное строение костей основания, например височной, участвующей во всех функциях черепа и являющейся вместилищем для органов слуха и гравитации. У наземных животных число костей уменьшается, но строение их усложняется, ибо ряд костей представляет продукт сращения ранее самостоятельных костных образований.

У млекопитающих мозговой череп и висцеральный тесно срастаются между собой. У человека в связи с наибольшим развитием головного мозга и органов чувств neurocranium достигает значительной величины и преобладает над висцеральным черепом.

Висцеральный череп развивается из материала парных жаберных дуг, заключенных в боковых стенках головного отдела первичной кишки. У низших позвоночных, живущих в воде, жаберные дуги залегают мета-мерно между жаберными щелями, через которые вода проходит к жабрам, являющимся органами дыхания водного типа.

В I и II жаберных дугах выделяют дорсальную и вентральную части. Из дорсальной части I дуги развивается (частично) верхняя челюсть, а вентральная часть I дуги принимает участие в развитии нижней челюсти. Поэтому в первой дуге различают processus maxillaris и processus mandibularis.

С выходом животных из воды на сушу постепенно развиваются легкие, т. е. органы дыхания воздушного типа, а жабры утрачивают свое значение. В связи с этим жаберные карманы у наземных позвоночных и человека имеются только в зародышевом периоде, а материал жаберных дуг идет на построение костей лица. Таким образом, движущими силами эволюции скелета головы являются переход от водной жизни к наземной (земноводные), приспособление к условиям жизни на суше (остальные классы позвоночных, особенно млекопитающие) и наивысшее развитие мозга и его орудий — органов чувств, а также появление речи (человек).

Отражая эту линию эволюции, череп человека в онтогенезе проходит 3 стадии развития: 1) соединительнотканную, 2) хрящевую и 3) костную. Переход второй стадии в третью, т. е. формирование вторичных костей на почве хряща, длится в течение всей жизни человека. Даже у взрослого сохраняются остатки хрящевой ткани между костями в виде их хрящевых соединений (синхондрозов). Свод черепа, служащий только для защиты головного мозга, развивается непосредственно из перепончатого черепа, минуя стадию хряща. Переход соединительной ткани в костную здесь также совершается в течение всей жизни человека. Остатки неокостеневшей соединительной ткани сохраняются между костями черепа в виде родничков у новорожденных и швов у детей и взрослых.

Мозговой череп, представляющий продолжение позвоночного столба, развивается из склеротомов головных сомитов, которые закладываются в числе 3 — 4 пар в затылочной области вокруг переднего конца chorda dorsalis.

Мезенхима склеротомов, окружая пузыри головного мозга и развивающиеся органы чувств, образует хрящевую капсулу, cranium primordiale (первоначальный), которая в отличие от позвоночного столба остается несегментированной. Хорда проникает в череп до гипофиза, hypophysis, вследствие чего череп делят по отношению к хорде на хордальную и прехор-дальную части. В прехордальной части впереди гипофиза закладывается еще пара хрящей, или черепных перекладин, trabeculae cranii, которые находятся в связи с лежащей впереди хрящевой носовой капсулой, облекающей орган обоняния. По бокам от хорды располагаются хрящевые пластинки parachordalia. Впоследствии trabeculae cranii срастаются с parachordalia в одну хрящевую пластинку, a parachordalia — с хрящевыми слуховыми капсулами, облекающими зачатки органа слуха (рис. 25). Между носовой и слуховой капсулами с каждой стороны черепа получается углубление для органа зрения.

Отражая слияние в процессе эволюции в более крупные образования, кости основания черепа возникают из отдельных костных образований (ранее бывших самостоятельными), которые сливаются вместе и образуют смешанные кости. Об этом будет сказано при описании отдельных костей основания черепа.

Преобразуются и хрящи жаберных дуг: верхняя часть (первой жаберной или челюстной дуги) участвует в формировании верхней челюсти. На вентральном хряще той же дуги образуется нижняя челюсть, которая причленяет-ся к височной кости посредством височно-нижнечелюстного сустава.

Остальные части хрящей жаберной дуги превращаются в слуховые косточки: молоточек и наковальню. Верхний отдел второй жаберной дуги (гиоидной) идет на образование третьей слуховой косточки — стремени. Все три слуховые косточки не имеют отношения к костям лица и помещаются в барабанной полости, развивающейся из первого жаберного кармана и составляющей среднее ухо (см. «Орган слуха»). Остальная часть подъязычной дуги идет на построение подъязычной кости (малых рогов и отчасти тела) и шиловидных отростков височной кости вместе с lig. stylohyoideum.

Третья жаберная дуга дает остальные части тела подъязчной кости и ее большие рога. Из остальных жаберных дуг происходят хрящи гортани, не имеющие отношения к скелету.

Таким образом, у человека кости черепа по своему развитию могут быть разделены на 3 труппы.

1. Кости, образующие мозговую капсулу:
а) развивающиеся на основе соединительной ткани — кости свода: теменные, лобная, верхняя часть чешуи затылочной кости, чешуя и барабанная часть височной кости;
б) развивающиеся на основе хряща — кости основания: клиновидная (за исключением медиальной пластинки крыловидного отростка), нижняя часть чешуи, базилярная и латеральные части затылочной кости, каменистая часть височной кости.

Читайте также:  Ацикловир для ребенка 2х лет

2. Кости, развивающиеся в связи с носовой капсулой:
а) на основе соединительной ткани — слезная, носовая, сошник;
б) на основе хряща — решетчатая и нижняя носовая раковина.

3. Кости, развивающиеся из жаберных дуг:
а) неподвижные — верхняя челюсть, небная кость, скуловая кость;
б) подвижные — нижняя челюсть, подъязычная кость и слуховые косточки.

Кости, развившиеся из мозговой капсулы, составляют мозговой череп, а кости других двух отделов, за исключением решетчатой, образуют кости лица.

В связи с сильным развитием мозга свод черепа, возвышающийся над остальной частью, у человека очень выпуклый и закругленный. Этим признаком человеческий череп резко отличается от черепов не только низших млекопитающих, но и человекообразных обезьян, наглядным доказательством чего может служить вместимость черепной полости. Объем ее у человека около 1500 см3, у человекообразных обезьян она достигает только 400 — 500 см3. У ископаемого обезьяночеловека (Pithecanthropus) вместимость черепа равна около 900 см3.

1.Череп як кістяк голови.

2.Мозковий та лицевий череп.

3.Особливості будови кісток черепа.

4.З’єднання кісток черепа.

У скелеті людини розрізняють скелет тулуба, скелет голови, скелет верхньої кінцівки та скелет нижньої кінцівки. У скелеті дорослої людини нараховують більше 200 кісток, з них 23 кістки складають череп, 26 – хребетний стовп, 25 – грудну клітку, 64 – скелет верхніх кінцівок, 62 – скелет нижніх кінцівок.

Кістковий скелет людини поділяють на осьовий скелет (череп, хребтовий стовп, грудна клітка) і додатковий, до якого належать кістки верхньої та нижньої кінцівок. Скелет виконує функції опори, руху, захисту внутрішніх органів, біологічну функцію. Опорна функція скелету полягає в тому, що він підтримує м’які тканини, що кріпляться до нього, утворює стінки порожнин, в яких знаходяться внутрішні органи, надає тілу відповідної форми і положення в просторі. Функція руху обумовлена тим, що кістки скелета відіграють роль важелів, які приводяться до руху при скорочені прикріплених до них м’язів. Захисна функція здійснюється шляхом утворення кісткових порожнин –утворюючи порожнини (черепу, грудну, тазову та ін.), кістки захищають внутрішні органи від пошкоджень та інших впливів навколишнього середовища. Біологічна функція пов’язана з участю скелета в обміні речовин та з кровотворною функцією кісткового мозку.

Скелетом голови є череп (сranium); він вміщує та захищає головний мозок та органи чуття, пов’язані з головним мозком, до нього прикріплюються початкові відділи дихальної та травної систем. Згідно з цим череп поділяється на мозковий череп та лицевий череп. Межа між цими відділами проходить по надорбітальному краю, виличній кістці і лінії до зовнішнього слухового отвору.

У мозковому черепі розрізняють склепіння і основу. Мозковий череп складається з восьми кісток – парних і непарних. До парних відносяться вискова (скронева) та тім’яна кістки, до непарних – лобова, потилична, решітчаста, клиноподібна.

Лобова кістка утворює передню частину склепіння черепа, складається з лобової луски, носової та двох орбітальних частин. Лобова луска розташована майже вертикально, її верхній край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з клиноподібною кісткою. У товщі лобової луски знаходиться повітроносна лобова пазуха. Між двома орбітальними частинами є виїмка, заповнена решітчастою кісткою; орбітальні частини розташовані горизонтально, нижніми ввігнутими поверхнями обернені в очні ямки, верхніми – в порожнину черепа, задні краї з’єднуються з клиноподібною кісткою.

Тім’яна кістка утворює верхньобокову частину склепіння черепа, розташована між лобовою та потиличною кістками. Її передній край з’єднується з лобовою кісткою, задній – з потиличною, медіальний – з однойменною парною кісткою, латеральний – з лускою вискової кістки.

Вискова кістка утворює основу та бокову частину склепіння черепа, розташована між тім’яною, клиноподібною та потиличною кістками, обмежує зовнішній слуховий отвір, утворює суглоб з нижньою щелепою (висково-нижньощелепний). Вона складається з лускоподібної, барабанної та кам’янистої (піраміда) частин. Лускоподібна частина – бокова частина склепіння черепа, від неї відходить виличний відросток, який з’єднується з виличною кісткою. Барабанна частина утворює передній, нижній та задній краї зовнішнього слухового отвору, продовженням якого є зовнішній слуховий хід, що досягає барабанної порожнини. Кам’яниста частина (піраміда) має форму піраміди, входить до основи черепа, являється кістковим сховищем для органів слуху та визначення положення тіла в просторі (вестибулярний апарат).

Клиноподібна кістка утворює центральну частину основи черепа, межує спереду з лобовою і решітчастою кістками, ззаду – з потиличною. Складається з тіла, малих крил, великих крил, крилоподібних відростків. У тілі кістки є повітроносна порожнина (клиноподібна пазуха), вона поділяється перегородкою на дві половини, які отворами з’єднуються з носовою порожниною. На верхній (мозковій) поверхні тіла кістки по серединній лінії є заглиблення – турецьке сідло, на дні якого у ямці знаходиться гіпофіз, залоза внутрішньої секреції. На передній поверхні тіла, що входить до задньої стінки носової порожнини, є гребінь, який з’єднується спереду з перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки. У крилах і відростках є канали, отвори, щілини, через які проходять кровоносні судини, нерви; між малими і великими крилами знаходиться верхня очна щілина, яка з’єднує порожнину черепа з очними ямками.

Потилична кістка утворює задню та нижню стінки черепа, входить до складу і склепіння черепа і його основи; складається з чотирьох частин, що обмежують великий потиличний отвір – тіла, потиличної луски, двох латеральних (бічних) частин. Через великий потиличний отвір порожнина черепа з’єднується з хребтовим каналом, через нього проходять спинний мозок, судини, нерви. Тіло кістки знаходиться спереду великого потиличного отвору та з’єднується з клиноподібною кісткою. Потилична луска розташована вверх від великого потиличного отвору, верхній її край з’єднується з тім’яними кістками, нижній – з висковими. На нижніх поверхнях латеральних частини розташовані потиличні виростки для з’єднання з першим хребцем – атлантом.

Решітчаста кістка бере участь в утворенні основи черепа, стінок очних ямок та носової порожнини, складається з решітчастої і перпендикулярної пластинок та решітчастого лабіринту. Решітчаста пластинка замикає вирізку між орбітальними частинами лобової кістки, має багато (30–40) невеликих отворів, через які проходять нюхові нервові волокна, судини. Перпендикулярна пластинка розташована вниз від решітчастої, складає передньоверхній відділ кісткової перегородки носа; знизу до неї прикріплюється леміш, з боків – решітчастий лабіринт. Решітчастий лабіринт складається з великої кількості повітроносних комірок, які з латеральної (очної) сторони закриті тонкою орбітальною пластинкою, а з боку перпендикулярної пластинки (медіальна сторона) утворюють верхню та середню носові раковини.

Читайте также:  Чернова светлана валерьевна лор отзывы

Кістки лицевого черепа утворюють кісткову основу для органів чуття та початкових відділів травної та дихальної систем, що визначає їх будову. До кісток лицевого черепа належать парні кістки – верхня щелепа, носова, слізна, вилична, піднебінна, нижня носова раковина, непарні – нижня щелепа, леміш, під’язикова кістка.

Верхня щелепа бере участь в утворенні порожнин для органів чуття (очні ямки та носова порожнина), перегородки між носовою та ротовою порожнинами, в роботі жувального апарату; вона займає середню частину обличчя і складається з тіла та чотирьох відростків – лобового, виличного, альвеолярного, піднебінного. Тіло кістки містить велику повітроносну верхньощелепну пазуху (гайморову), яка широким отвором через середній носовий хід відкривається в носову порожнину. Верхньощелепна, клиноподібна, лобова пазухи та повітроносні комірки решітчастої кістки складають приносові пазухи, вистелені слизовою оболонкою. Лобовий відросток з’єднується з носовою частиною лобової кістки, виличний відросток – з виличною кісткою; альвеолярний відросток розташований по нижньому краю верхньої щелепи, він закінчується альвеолярною дугою, яка має заглиблення – вісім зубних альвеол для верхніх зубів. Піднебінні відростки разом з піднебінними кістками замикають знизу носову порожнину і відокремлюють її від ротової порожнини.

Носова кістка разом зі своєю парною кісткою утворюють кісткову спинку носа.

Слізна кістка з’єднується з лобовим відростком верхньої щелепи, вона утворює передню частину медіальної стінки очної ямки. На латеральній поверхні слізної кістки є слізна борозна, разом зі слізною борозною верхньої щелепи вона утворює ямку слізного мішка.

Вилична кістка розташована між верхньою щелепою, лобовою і висковою кістками, з’єднується з виличними відростками скроневої і лобової кісток, з верхньою щелепою та великим крилом клиноподібної кістки.

Піднебінна кістка розташована назад від верхньої щелепи, складається з двох пластинок, розташованих під прямим кутом, що доповнюють верхню щелепу. Горизонтальна пластинка бере участь в утворенні кісткового піднебіння, вертикальна – в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Нижня носова раковина є самостійною кісткою на відміну від верхньої та середньої носових раковин, які являються складовими решітчастої кістки; під нижньою носовою раковиною міститься нижній носовий хід, під верхньою – верхній носовий хід, під середньою – середній носовий хід. Нижній носовий хід з’єднується з порожниною очної ямки, середній і верхній носовий ходи з’єднується з повітроносними пазухами клиноподібної, верхньощелепної, решітчастої та лобової кісток.

Нижня щелепа є рухомою кісткою черепа, має підковоподібну форму, складається з тіла та двох гілок. Тіло розташоване горизонтально, на верхньому краї тіла є альвеолярна дуга, яка має 16 зубних альвеол. Вертикально вверх від тіла розташовані права та ліва гілки, кожна закінчується двома відростками – вінцевим, до якого прикріплюється скроневий м’яз, і виростковим, який закінчується голівкою нижньої щелепи, що бере участь в утворенні скронево-нижньощелепного суглоба. Судини і нерви заходять в тіло нижньої щелепи через підборідний отвір на її зовнішній поверхні.

Леміш – чотирикутна неправильної форми пластинка, входить до складу кісткової перегородки носа, її задній край розділяє задні отвори порожнини носа – хоани, які з’єднують порожнину носа з носовою частиною глотки.

Під’язикова кістка розташована між нижньою щелепою та гортанню, складається з тіла та двох пар ріжок – великих і малих; вона підвішується до основи черепа двома довгими фіброзними зв’язками, які йдуть від малих ріжків кістки до шилоподібних відростків вискових кісток.

З’єднання кісток черепа в основному представлені синдесмозами (швами), але є і діартрози (суглоби). Шви є зубчасті – між лобовою, тім’яними і потиличною кістками, лускаті – між висковою і тім’яною кістками, плоскі – між лицевими кістками, крім з’єднання вискової кістки та нижньої щелепи.

Скронево-нижньощелепний суглоб – між висковою кісткою та нижньою щелепою – еліпсоподібний, комбінований, простий, малоконгруентний; утворений нижньощелепною ямкою вискової кістки і виростковим відростком нижньої щелепи. Нижня щелепа може рухатись вверх, вниз, вперед, назад, в сторони.

Атлантопотиличний суглоб – еліпсоподібний, комбінований, простий; утворений виростками потиличної кістки і суглобовими поверхнями першого шийного хребця – атланта. Можливі рухи невеликої амплітуди вперед і назад навколо поперечної (фронтальної) осі та нахили голови на сторони навколо сагітальної осі.

Атлантоосьовий суглоб – комбінований, складається з одного середнього суглоба та двох бічних. Середній утворений зубом другого шийного (осьового) хребця та суглобовою поверхнею передньої дуги атланта; це простий суглоб, циліндричний, з однією вертикальною віссю обертання, навколо якої можливі повороти голови. Правий та лівий бічні суглоби утворені плоскими суглобовими поверхнями першого та другого шийних хребців, рухи в них можливі ті ж самі, що і в середньому суглобі.

Вікові, статеві та індивідуальні особливості черепа. З віком змінюється відношення черепа до довжини тіла – у новонародженого це співвідношення складає 1/4 частину, у дорослої людини – 1/8; в черепі новонародженого між кістками є прошарок сполучної тканини, і лише після 30 років відбувається окостеніння швів. Збільшення жувальних рухів з віком призводить до утворення кутів між тілом та гілками нижньої щелепи. У жінок об’єм черепа трохи менший, згладжені, не так виражені виступи, нерівності на кістках. Індивідуальні відмінності частіше виявляються у формі черепа; розрізняють три форми черепа: довгий та вузький (довгоголові люди), короткий та широкий (короткоголові), середній за довжиною та шириною (середньоголові).

Дата добавления: 2015-09-07 ; просмотров: 1714 ; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ

Череп (cranium) тільки частиною відноситься до опорно-руховому апарату. Він насамперед служить вмістилищем головного мозку і пов’язаних зостаннім органів почуттів, крім того, він оточує початкову частину травного і дихального трактів, що відкриваються назовні. Згідно цьому череп у всіх хребетних поділяється на дві частини: мозковий череп, neurocranium і вісцеральний череп, cranium viscerale.

У мозковому черепі розрізняють звід, calvaria, і підстава, basis.

До складу мозкового черепа у людини входять: непарні потилична, клиноподібна, лобова і решітчаста кістки і парні скронева ітім’яна кістки.

До складу вісцерального черепа входять парні — верхня щелепа, нижня носова раковина, піднебінна, вилична, носова, слізна кістки і непарні — сошник, нижня щелепа і під’язикова кістки.

озвиток черепа. Череп, як скелет голови, обумовлений в своєму розвитку названими вище органами тваринної і рослинної життя.Мозговий череп розвивається у зв’язку з головним мозком і органами почуттів. У тварин, які не мають головного мозку, немає і мозкового черепа. У хордових (ланцетник), у яких головний мозок знаходиться в зародковому стані, він оточений сполучнотканинною оболонкою(Перетинчастий череп).

Читайте также:  Эзофагит народные методы лечения

З розвитком головного мозку у риб навколо останнього утворюється захисна коробка, яка у хрящових риб (акулових) набуває хрящову тканину (хрящової череп), а у костистих — кісткову (початок утворення кісткового черепа). З виходомтварин з води на сушу (земноводні) відбувається подальша заміна хрящової тканини кістковою, необхідної для захисту, опори та руху в умовах наземного існування. У решти класів хребетних сполучна і хрящова тканини майже повністю витісняютьсякісткової, і формується кістковий череп, що відрізняється більшою міцністю. озвиток окремих кісток черепа також визначається тими ж факторами. Цим пояснюється порівняно простий пристрій кісток склепіння черепа (наприклад, тім’яної) і вельми складну будову кістокпідстави, наприклад скроневої, що бере участь у всіх функціях черепа і є вмістилищем для органів слуху і гравітації.

У наземних тварин число кісток зменшується, але будова їх ускладнюється, бо ряд кісток представляє продукт зрощення ранішесамостійних кісткових утворень.

У ссавців мозковий череп і вісцеральний тісно зростаються між собою. У людини в зв’язку з найбільшим розвитком головного мозку і органів чуття neurocranium досягає значної величини і переважає надвісцеральним черепом.

Вісцеральний череп розвивається з матеріалу парних зябрових дуг, укладених в бічних стінках головного відділу первинної кишки. У нижчих хребетних, що живуть у воді, зяброві дуги залягають метамерно між зябровими щілинами, черезякі вода проходить до зябер, що є органами дихання водного типу. У I і II зябрових дугах виділяють дорсальную і вентральній частині. З дорсальной частини I дуги розвивається (частково) верхня щелепа, а вентральна частина I дуги приймає участь у розвитку нижньоїщелепи. Тому в першій дузі розрізняють processus maxillaris і processus mandibularis.

З виходом тварин з води на сушу поступово розвиваються легені, тобто органи дихання повітряного типу, а зябра втрачають своє значення. У зв’язку з цим зяброві кишені у наземних хребетнихі людини є лише в зародковому періоді, а матеріал зябрових дуг йде на побудову кісток обличчя.

Таким чином, рушійними силами еволюції скелета голови є перехід від водної життя до наземної (земноводні), пристосування до умов життя насуші (інші класи хребетних, особливо ссавці) і найвищий розвиток мозку і його знарядь — органів чуття, а також поява мови (людина). Відображаючи цю лінію еволюції, череп людини в онтогенезі проходить 3 стадії розвитку:

  1. соединительнотканную,
  2. хрящову і
  3. кісткову.

Перехід другій стадії в третю, тобто формування вторинних кісток на грунті хряща, триває протягом усього життя людини. Навіть у дорослої зберігаються залишки хрящової тканини міжкістками у вигляді їх хрящових з’єднань (синхондрози). Звід черепа, службовець тільки для захисту головного мозку, розвивається безпосередньо з перепончатого черепа, минаючи стадію хряща. Перехід сполучної тканини в кісткову тут також відбувається протягом всього життялюдини. Залишки неокостеневших сполучної тканини зберігаються між кістками черепа у вигляді джерелець у новонароджених і швів у дітей та дорослих.

Мозговий череп, який представляє продовження хребетного стовпа, розвивається з склеротомов головнихсомитов, які закладаються в числі 3-4 пар в потиличній області навколо переднього кінця chorda dorsalis. Мезенхіма склеротомов, оточуючи бульбашки головного мозку і розвиваються органи чуття, утворює хрящову капсулу, cranium primordiale (початковий), яка на відміну відхребетного стовпа залишається несегментірованной. Хорда проникає в череп до гіпофіза, hypophysis, внаслідок чого череп ділять по відношенню до хорди на хордальний і прехордальной частини. В прехордальной частини попереду гіпофіза закладається ще пара хрящів, або черепнихперекладин, trabeculae cranii, які перебувають у зв’язку з лежить попереду хрящової носової капсулою, яка демонструє орган нюху. З боків від хорди розташовуються хрящові пластинки parachordalia. Згодом trabeculae cranii зростаються з parachordalia в одну хрящову пластинку, a parachordalia — зхрящовими слуховими капсулами, перетворюватись зачатки органу слуху. Між носової і слуховий капсулами з кожного боку черепа виходить поглиблення для органу зору.

Відображаючи злиття в процесі еволюції в більші утворення, кістки основи черепавиникають з окремих кісткових утворень (раніше колишніх самостійними), які зливаються разом і утворюють змішані кістки. Перетворюються і хрящі зябрових дуг: верхня частина (першої зябрової або щелепної дуги) бере участь у формуванні верхньої щелепи. Навентральному хрящі тієї ж дуги утворюється нижня щелепа, яка приєднується до скроневої кістки за допомогою скронево-нижньощелепного суглоба. Інші частини хрящів зябрової дуги перетворюються в слухові кісточки: молоточок і ковадло.

Верхній відділі другу зябрової дуги (гиоїдной) йде на утворення третьої слуховий кісточки — стремена. Всі три слухові кісточки не мають відношення до кісток обличчя та поміщаються в барабанної порожнини, розвивається з першого зябрового кишені і складовою середнє вухо. Інша частина під’язикової дуги йде на побудову під’язикової кістки (малих рогів і частково тіла) і шилоподібний відростків скроневої кістки разом з lig. stylohyoideum.

Третя зяброва дуга дає інші частини тіла под’язчной кістки і її великі роги. З інших зябрових дуг відбуваються хрящі гортані, не мають відношення до скелету.

Таким чином, у людини кістки черепа за своїм розвитком можуть бути розділені на 3 групи.

  1. Кістки, що утворюють мозкову капсулу:

  • розвиваються на основі сполучної тканини — кістки зводу: тім’яні, лобова, верхня частина луски потиличної кістки, луска і барабанна частина скроневої кістки;
  • розвиваються на основі хряща — кістки підстави: клиноподібна (за винятком медіальної пластинки крилоподібного відростка), нижня частина луски, базилярна і латеральні частини потиличної кістки, кам’яниста частина скроневої кістки.
    1. Кістки, які розвиваються в зв’язку з носовою капсулою:

  • на основі сполучної тканини — слізна, носова, леміш;
  • на основі хряща — решітчаста і нижня носова раковина.
    1. Кістки, які розвиваються з зябрових дуг:

  • нерухомі — верхня щелепа, піднебінна кістка, вилична кістка;
  • рухливі — нижня щелепа, під’язикова кістка і слухові кісточки.

    Кістки, що розвинулися з мозкової капсули, становлять мозковий череп, а кістки інших двох відділів, за винятком гратчастої, утворюють кістки особи. У зв’язку з сильним розвитком мозку склепіння черепа, що підноситься над іншою частиною, у людини дуже опуклий і закруглений. Цим ознакою людський череп різко відрізняється від черепів не тільки нижчих ссавців, але і людиноподібних мавп, наочним доказом чого може служити місткість черепної порожнини. Обсяг її у людини близько 1500 см3 у людиноподібних мавп вона досягає лише 400-500 см3. У викопного мавполюдини (Pithecanthropus) місткість черепа дорівнює близько 900 см3.

    © При використанні даного матеріалу посилання на MedicLab обов’язкове

  • Ссылка на основную публикацию
    Через что можно заразиться туберкулезом
    24 марта в мире отмечают День борьбы с туберкулезом. Главный внештатный фтизиатр Минздрава России Ирина Васильева и главный фтизиатр департамента...
    Чем слушают больных врачи
    Любите задавать вопросы типа "для чего человеку селезенка" или "как работают лекарства от рака"? Я знаю ответы и умею их...
    Чем слушают сердцебиение врачи
    «На каком сроке слышно сердцебиение на фетальном допплере?» самый частый вопрос, который задают наши покупатели, выбирая это прибор на сайте...
    Череп в целом анатомия кратко
    Череп, cranium, образован отдельными костями, составляющими скелет головы. Изучая проекции черепа в целом с различных позиций, можно отметить, что вид...
    Adblock detector